туя —
ту́я іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
туя —
(дерево) живучка
Словник чужослів Павло Штепа
туя —
ТУ́Я, туї, ж. Вічнозелене хвойне дерево або кущ родини кипарисових. На зеленому свіжому газоні скрізь темніли розкидані, неначе ялинки, темно-зелені кущі туй (І. Нечуй-Левицький); Туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
туя —
туї, ж. Вічнозелене хвойне дерево або кущ родини кипарисових.
Великий тлумачний словник сучасної мови
туя —
ту́я (грец. θυία) рід вічнозелених хвойних дерев і кущів родини кипарисових. Поширені в Східній Азії та Північній Америці. В СРСР вирощують Т. західну – засіб проти глистів і бородавок у народній медицині.
Словник іншомовних слів Мельничука
туя —
Хвойне вічнозелене дерево або кущ родини кипарисових; крона конусоподібна, листки лускуваті, розтерті пахнуть; в Україні 4 види; найпоширеніша т. західна.
Універсальний словник-енциклопедія
туя —
ТУ́Я, туї, ж. Вічнозелене хвойне дерево або кущ родини кипарисових. На зеленому свіжому газоні скрізь темніли розкидані, неначе ялинки, темно-зелені кущі туй (Н.-Лев., V, 1966, 152); Туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45).
Словник української мови в 11 томах