уважливий
Уважливий, -а, -е
1) = уважний. Знайшов уважливого слухача. Левиц. Пов. 261.
2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважливий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться. Волч. у. (Лобод.).
Словник української мови Грінченка