упорати
Упорати, -раю, -єш
гл.
1) Убрать, прибрать. Усе впорав. ЗОЮР. ІІ. 34.
2) Покончить, окончить, удовлетворить, успѣть сдѣлать. Трівайте, паніматки, впораю одну, а тоді другу (купчиха, отпуская товаръ). Лебед. у. І те зроби, і друге зроби: де ж його усе впорати. Чуб.
3) Укокошить, убить. Упорав по голові истиком та й одволік на друге місце, щоб не зразу знайшли. О. 1862. II. 79.
4) Съѣсть.
Словник української мови Грінченка