утворити

Утворити, -рю, -риш

гл.

1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. ІІ. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15.

2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.

Значення в інших словниках

1. утворити — утвори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утворити — [утворитие] -воур'у, -ориеш; нак. -ри, -воур'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. утворити — УТВОРИ́ТИ див. утво́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. утворити — див. утворювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утворити — ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (давати початок існуванню чого-небудь), СТВО́РЮВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ЗАПОЧАТКО́ВУВАТИ, УТВО́РЮВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ЗАКЛАДА́ТИ, ЗБИВА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. утворити — УТВОРИ́ТИ див. утво́рювати.  Словник української мови в 11 томах