утихомирювати

Утихомирювати, -рюю, -єш

сов. в. утихомирити, -рю, -риш, гл. Успокаивать, успокоить, умиротворить, усмирять, усмирить. Насилу його втихомирила і положила спать. Стор. І. 223. Утихомирь тих проклятих собак. Чуб. II. 147.

Значення в інших словниках

1. утихомирювати — утихоми́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утихомирювати — Заспокоювати, (сердитих) улагоджувати, (дітей) угамовувати, с. (бунт) умиротворяти, УСМИРЯТИ, ПРИБОРКУВАТИ, ф. вкрутити хвоста; вгамовувати, улагоджувати; (біль) притишувати, пригашувати; (собак) укоськувати, док. УТИХОМИРИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. утихомирювати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
4. утихомирювати — див. здержувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. утихомирювати — УТИХОМИ́РЮВАТИ (ВТИХОМИ́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ), рю, риш, док., кого, що. 1. Заспокоюючи, умовляючи кого-небудь, припиняти бурхливий вияв якихсь почуттів. – Мамо! Господь з вами! чого ви вбиваєтесь?..  Словник української мови у 20 томах
6. утихомирювати — (втихомирювати), -юю, -юєш, недок., утихомирити (втихомирити), -рю, -риш, док., перех. 1》 Заспокоюючи, умовляючи кого-небудь, припиняти бурхливий вияв якихсь почуттів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. утихомирювати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
8. утихомирювати — Утихоми́рювати, -рюю, -рюєш; утихоми́рити, -ми́рю, -риш, -рять; утихоми́р, -ми́рте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. утихомирювати — УТИХОМИ́РЮВАТИ (ВТИХОМИ́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ), рю, риш, док., перех. Заспокоюючи, умовляючи кого-небудь, припиняти бурхливий вияв якихсь почуттів. — Мамо! Господь з вами! чого ви вбиваєтесь?..  Словник української мови в 11 томах