уцілити

Уцілити, -лю, -лиш

гл. Попасть въ цѣль. А другая (куля) устрелила, у серденько уцілила. н. п. Де я мірю, там я вцілю. Гол. Так мені сим і вцілила в серце. Г. Барв. 382.

Значення в інших словниках

1. уцілити — уці́лити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уцілити — УЦІ́ЛИТИ див. вці́лити.  Словник української мови у 20 томах
3. уцілити — див. вцілити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уцілити — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови