форкання

Форкання, -ня

с. Фырканіе. Желех.

Значення в інших словниках

1. форкання — фо́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. форкання — ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (М. Коцюбинський); Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Г. Епік).  Словник української мови у 20 томах
3. форкання — -я, с. Дія за знач. форкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. форкання — ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах