форкання

ФО́РКАННЯ, я, с.

Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (М. Коцюбинський);

Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. форкання — фо́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. форкання — -я, с. Дія за знач. форкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. форкання — ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. форкання — Форкання, -ня с. Фырканіе. Желех.  Словник української мови Грінченка