хапун
Хапун, -на
м.
1) Хватающій. Г. Барв. 27.
2) Взяточникъ. Хапун такий, що й з рідного батька злупить. Котл. ШІ. 388 3) Чортъ. Там тебе хапун ухопить. Грин. І. 243. А щоб тебе хапун ухопив. Харьк. г.
4) Въ загадкѣ: ротъ. Чуб. І. 307.
Словник української мови Грінченка