хиб

Хиб

меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. хиб — ХИБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хи́бити. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! Я й прокинувся (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах