хиб

ХИБ, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. хи́бити.

Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! Я й прокинувся (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хиб — Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка