хижацький

Хижацький, -а, -е

Хищническій. К. Бай. 63. І ніхто не приголубить хижацького сина. К. Псал. 255.

Значення в інших словниках

1. хижацький — хижа́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хижацький — [хиежац'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (О. Донченко); // Належний хижакові.  Словник української мови у 20 томах
4. хижацький — -а, -е. 1》 Прикм. до хижак 1). || Належний хижакові. || Власт. хижакові; такий, як у хижака. || Який виражає хижацтво (у 1-3 знач.). 2》 перен. Який базується на пограбуванні, експлуатації кого-небудь. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хижацький — Хижа́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (Донч., І, 1956, 116); // Належний хижакові.  Словник української мови в 11 томах