хиль

Хиль!

меж., выражающее быстрое наклоненіе. Черк чарочку з тарілки, хиль, та й випила. О. 1861. XI. Кух. 24.

Значення в інших словниках

1. хиль — ХИЛЬ, виг. Уживається як присудок за знач. хили́ти для визначення однократної дії. Черк чарочку з тарілки, хиль, та й випила (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах