хорімці

Хорімці, мець

ж. мн. Родъ сѣней между внутренними и наружными дверьми въ коли́бі, зимней хатѣ гуцульскихъ древосѣковъ. Шух. I. 174.

Значення в інших словниках

1. хорімці — ХОРІМЦІ́, ів, мн., діал. Зменш. до хоро́ми 2; // Маленьки сіни в колибі.  Словник української мови у 20 томах
2. хорімці — -мець, мн., зах. Сінці між внутрішніми та зовнішніми дверима в колибі.  Великий тлумачний словник сучасної мови