хутрувати
Хутрувати, -рую, -єш
гл.
1) Подбивать мѣхомъ.
2) — піч. Обмазывать глиной печь. Рудч. Ск. ІІ. 57. Як же мені, сестро, такій бути, чуже діло роблячи, чужі печі хутруючи. Чуб. V. 917.
3) — двері. Вставлять косяки дверные.
4) — чоботи. Пришивать подкладку въ сапоги. см. футрувати.
Словник української мови Грінченка