царинник

Цари́нник, -ка

м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.

Значення в інших словниках

1. царинник — цари́нник іменник чоловічого роду, істота охоронник на царині розм.  Орфографічний словник української мови
2. царинник — ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1, 2 знач.). – Паничу, загубили гарбуза! – крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (І. Нечуй-Левицький); Він був у нас царинником, доглядав царини, – щоб ніхто не шкодив (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. царинник — -а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. царинник — ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Н.-Лев., III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини,— щоб ніхто не шкодив (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах