цвіркнути

Цвіркнути, -кну, -неш

гл. О сверчкѣ: затрещать разъ. В хаті тихо, і цвіркун не цвіркне. Драг. 66.

Значення в інших словниках

1. цвіркнути — цві́ркнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. цвіркнути — ЦВІ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цві́ркати. Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Григорій Тютюнник); Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (П. Автомонов); – Ґазда дома?...  Словник української мови у 20 томах
3. цвіркнути — -ну, -неш, док. Однокр. до цвіркати. || Сказати крізь зуби що-небудь зневажливе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цвіркнути — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. цвіркнути — ЦВІ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цві́ркати. Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Тют., Вир, 1964, 312); Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 297); — Газда дома?...  Словник української мови в 11 томах