цвіркнути
ЦВІ́РКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до цві́ркати.
Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Григорій Тютюнник);
Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (П. Автомонов);
– Ґазда дома? – питає [Крученючка] Доцьки, по-чоловічому цвіркнувши слину крізь рештку зубів (Ірина Вільде);
// Сказати крізь зуби що-небудь зневажливе.
– Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? – цвіркнула Івга (Панас Мирний);
– Я проведу, Степко. – А я не боюсь! .. – Подумаєш, – цвіркнув крізь зуби Дмитро (М. Зарудний);
Пувичка цвіркнув крізь зуби: – Здоров. Чого дивишся? Не пізнав, може? (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)