цвіркотати —
цвіркота́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
цвіркотати —
див. говорити; цвірінькати
Словник синонімів Вусика
цвіркотати —
ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Н. Кобринська); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (М. Коцюбинський); В полині Цвіркоче коник (М.
Словник української мови у 20 томах
цвіркотати —
-очу, -очеш і цвіркотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до цвіркати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цвіркотати —
СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
цвіркотати —
ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Кобр., Вибр., 1954, 100); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах