цеховий —
[цеиховий] м. (на) -вому/-хоув'ім, мн. -хоув'і
Орфоепічний словник української мови
цеховий —
рос. цеховый 1. Той, що стосується цеху, належить йому. 2. Переносно — вузький, замкнутий у межах своєї групи (цеху), гуртка, професії, спеціальності.
Eкономічна енциклопедія
цеховий —
цехови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
цеховий —
ЦЕХОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до цех 1. З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (з навч. літ.); [Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу!...
Словник української мови у 20 томах
цеховий —
-а, -е. 1》 Прикм. до цех 1). || у знач. ім. цеховий, -вого, ч. Майстер ремісничого цеху. 2》 Прикм. до цех 2). 3》 Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цеховий —
цехови́й 1. Той, що стосується цеху, належить йому, організований у цех. 2. Переносно – вузький, замкнутий у межах своєї групи, гуртка, професії.
Словник іншомовних слів Мельничука
цеховий —
Цехови́й, -ва́, -ве́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цеховий —
ЦЕХОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до цех 1. З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (Нова іст., 1956, 22); [Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах