цеховий
ЦЕХОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до цех 1.
З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (з навч. літ.);
[Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Леся Українка);
Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Ю. Яновський);
Чернігівщина здавна славилася своїми кобзарями та лірниками. Колись тут їх було так багато, що вони мали свої цехові організації (з наук. літ.);
// у знач. ім. цехови́й, во́го, ч. Майстер ремісничого цеху.
– Запорожці утроїли своє військо: Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (О. Стороженко);
Небіжчик Денис був майстер чесний і хороший, і в пам'ять його кожен охоче давав роботу його батькові. А головне – старий брав дешевше за цехових, що мусили працювати за таксою (З. Тулуб).
2. Прикм. до цех 2.
Цехова профспілкова організація.
3. Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху.
Щиролюдяні, змістові, “виражальні” завдання поезії для Плужника завжди мали безумовну перевагу над всякими цеховими, вузько “літературними”, чисто формальними її аспектами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)