цмокати

Цмо́кати, -каю, -єш

гл.

1) Чмокать; щелкать языкомъ. Еней то цмокав, то свистав. Котл. Ен.

2) Цѣловать.

Значення в інших словниках

1. цмокати — п. ф. цмок; (язиком) клокати; (губами) плямкати, цямкати, цмакати; (кого) ЦІЛУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. цмокати — Клокати, плямкати, цмакати, цмокотати, цмокотіти  Словник синонімів Вусика
3. цмокати — цмо́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. цмокати — ЦМО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. – Цілий той шабас нипав Йойна, муркотів, цмокав, йойкав, а далі зібрався і рушив до рабіна (І.  Словник української мови у 20 томах
5. цмокати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. || Видавати такі звуки, поганяючи коней. || Те саме, що плямкати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цмокати — ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ГА́МКАТИ розм., ЦЯ́МКАТИ розм., ТЕ́ВКАТИ діал. Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А.  Словник синонімів української мови
7. цмокати — Цмо́кати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цмокати — ЦМО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. — Цілий той шабас нипав Йойна, муркотів, цмокав, йойкав, а далі зібрався і рушив до рабіна (Фр.  Словник української мови в 11 томах