цнотливо

Цнотливо

нар.

1) Добродѣтельно. Бідних заратовувала, цнотливо собі жила. Гн. І. 177.

2) Цѣломудренно.

Значення в інших словниках

1. цнотливо — цнотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. цнотливо — ЦНОТЛИ́ВО. Присл. до цнотли́вий. Чудесна суконька! Отут, на грудях, геть-чисто закрито, глухо, до самої шиї, а спина – гола. Привабливо й цнотливо (Ю. Бедзик); Залізняк обійшов машину. Ця перевірка здалася йому зайвою.  Словник української мови у 20 томах
3. цнотливо — Присл. до цнотливий. || Те саме, що сором'язливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цнотливо — ЦНОТЛИ́ВО. Присл. до цнотли́вий. Чудесна суконька! Отут, на грудях, геть-чисто закрито, глухо, до самої шиї, а спина — гола. Привабливо й цнотливо (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 7); Залізняк обійшов машину. Ця перевірка здалася йому зайвою.  Словник української мови в 11 томах