черевце
Че́рево, -ва
с.
1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38.
2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228.
3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. ум. черевко́, черевце.
Словник української мови Грінченка