черевце
ЧЕРЕВЦЕ́, я́, с.
1. Зменш.-пестл. до че́рево.
Спина у миші коричнева, а черевце і лапки білі (О. Копиленко);
На воду сплив срібний короп по лікоть завдовжки і перевернувся догори черевцем (П. Панч);
З часом він напхав черевце, одгодував пику, полюбив спати, а за нього щоб працювали інші (Ю. Яновський);
Сидорчук стояв виструнчившись, і його черевце солідно звисало над столом (Ю. Бедзик).
2. Частина тіла членистоногих тварин, що йде за грудьми.
На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (О. Донченко);
Черевце комах складається з кількох сегментів, кількість яких у різних видів не однакова, але не перевершує десяти (з наук. літ.);
У всьому світі щорічно виловлюють близько 1 млн. тонн річкових раків, креветок і крабів, що живуть у морях. Їх дуже цінують за смачне й поживне м'ясо клішень і черевця (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)