чибрик

Чи́брик, -ка

м. раст. а) = чебрець. а). Шух. І. 22. б) — дикий. Thymus montanus. Шух. І. 22.

Значення в інших словниках

1. чибрик — ЧИ́БРИК, а, ч., бот., діал. Чебрець. Пахощі чибрика.  Словник української мови у 20 томах