чибрик

ЧИ́БРИК, а, ч., бот., діал.

Чебрець.

Пахощі чибрика.

Значення в інших словниках

1. чибрик — Чи́брик, -ка м. раст. а) = чебрець. а). Шух. І. 22. б) — дикий. Thymus montanus. Шух. І. 22.  Словник української мови Грінченка