чуд

Чуд, -да

м.

1) = чудо. Чуб. І. 162.

2) Въ одномъ изъ варіантовь думы «Про Олексія Поповича» употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. І. 181.

Значення в інших словниках

1. чуд — див. диво  Словник синонімів Вусика
2. чуд — ЧУД, а, ч., розм. Те саме, що чу́до 1–2. Бісів чуд.  Словник української мови у 20 томах
3. чуд — чуд, чюд диво, чудо  Словник застарілих та маловживаних слів