1. Словник української мови Грінченка

чуд

Чуд, -да

м.

1) = чудо. Чуб. І. 162.

2) Въ одномъ изъ варіантовь думы «Про Олексія Поповича» употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. І. 181.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуд — див. диво Словник синонімів Вусика
  2. чуд — ЧУД, а, ч., розм. Те саме, що чу́до 1–2. Бісів чуд. Словник української мови у 20 томах
  3. чуд — чуд, чюд диво, чудо Словник застарілих та маловживаних слів