чуд
ЧУД, а, ч., розм.
Те саме, що чу́до 1–2.
Бісів чуд.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуд — див. диво Словник синонімів Вусика
- чуд — чуд, чюд диво, чудо Словник застарілих та маловживаних слів
- чуд — Чуд, -да м. 1) = чудо. Чуб. І. 162. 2) Въ одномъ изъ варіантовь думы «Про Олексія Поповича» употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. І. 181. Словник української мови Грінченка