чуд

ЧУД, а, ч., розм.

Те саме, що чу́до 1–2.

Бісів чуд.

Значення в інших словниках

1. чуд — див. диво  Словник синонімів Вусика
2. чуд — чуд, чюд диво, чудо  Словник застарілих та маловживаних слів
3. чуд — Чуд, -да м. 1) = чудо. Чуб. І. 162. 2) Въ одномъ изъ варіантовь думы «Про Олексія Поповича» употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. І. 181.  Словник української мови Грінченка