чудак
ЧУДА́К, а́, ч.
Те саме, що дива́к.
– Скільки нервів поскубли, скільки крові попсували мені любі мої землячки! Ще до всього дурнем зробили, чудаком ославили... (С. Васильченко);
– Чудак ти, їй-богу: гармонію ж купимо!.. (Г. Косинка);
Я вирячив очі й спантеличено розтулив рота .. Таких чудаків мені ще не доводилося бачити (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)