чудак
ЧУДА́К, а́, ч. Те саме, що дива́к.
— Скільки нервів поскубли, скільки крові попсували мені любі мої землячки! Ще до всього дурнем зробили, чудаком ославили… (Вас., І, 1959, 379);
— Чудак ти, їй-богу: гармонію ж купимо!.. (Кос., Новели, 1962, 177);
Я вирячив очі й спантеличено розтулив рота.. Таких чудаків мені ще не доводилося бачити (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 31).
Словник української мови (СУМ-11)