чугунка
ЧУГУ́НКА, и, ж., заст., розм. Залізниця.
Остапові більше до душі було гасати по подвір’ю, а то й по вулиці, удаючи паровика, що шипить, пихтить і мчить по чугунці так, що ніякий кінь його не пережене (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).
Словник української мови (СУМ-11)