чугунка
ЧУГУ́НКА, и, дав. і місц. ці, ж., заст., розм.
Залізниця.
Остапові більше до душі було гасати по подвір'ю, а то й по вулиці, удаючи паровика, що шипить, пихтить і мчить по чугунці так, що ніякий кінь його не пережене (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)