чудовно

Чудовно

нар. Чудесно. О, Мати Божа, що на Ченстоховій своїм вінцем небесним засвітила! Зроби чудовно, щоб ворожа сила ту вовчу яму трупом загатила. К. ЦН. 208.

Значення в інших словниках

1. чудовно — ЧУДО́ВНО. Присл. до чудо́вний 1. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола (Панас Мирний); І щось бадьоре сниться – А може, то ява, – Немов лице в криниці Чудовно ожива (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
2. чудовно — чудо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. чудовно — Присл. до чудовний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чудовно — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет.  Словник синонімів української мови
5. чудовно — ЧУДО́ВНО. Присл. до чудо́вний 1. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола (Мирний, II, 1954, 34); І щось бадьоре сниться — А може, то ява,— Немов лице в криниці Чудовно ожива (Рильський, І, 1900, 239).  Словник української мови в 11 томах