чудотворник

Чудотворник, -ка

м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15.

Значення в інших словниках

1. чудотворник — ЧУДОТВО́РНИК, а, ч. Книга, у якій розповідається про чудеса святих. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах