чудотворник

ЧУДОТВО́РНИК, а, ч.

Книга, у якій розповідається про чудеса святих.

Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. чудотворник — Чудотворник, -ка м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15.  Словник української мови Грінченка