чудотворник
ЧУДОТВО́РНИК, а, ч.
Книга, у якій розповідається про чудеса святих.
Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудотворник — Чудотворник, -ка м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15. Словник української мови Грінченка