чудотворник
Чудотворник, -ка
м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудотворник — ЧУДОТВО́РНИК, а, ч. Книга, у якій розповідається про чудеса святих. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах