чужосторонець —
ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ, нця, розм., ч. Людина з чужої сторони, країни; чужинець, іноземець. Ви, бояре [бояри] чужосторонці (Сл. Б. Грінченка); [Степанида:] Спасибі! От несподіваний гість! Сідай же! Яким це вітром тебе занесло? [Грицько:] Своїм рідним...
Словник української мови у 20 томах
чужосторонець —
чужосторо́нець іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
чужосторонець —
-нця, розм., ч. Людина з чужої сторони, країни; чужинець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чужосторонець —
ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І.
Словник синонімів української мови
чужосторонець —
ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ, нця, розм., ч. Людина з чужої сторони, країни; чужинець. Ви, бояре чужосторонці (Сл. Гр.); [Степанида:] Спасибі! От несподіваний гість! Сідай же! Яким це вітром тебе занесло? [Грицько:] Своїм рідним… Хіба ви вже мене до чужосторонців записали? (Стар., Вибр., 1959, 251).
Словник української мови в 11 томах