чужосторонець
ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ, нця, розм., ч.
Людина з чужої сторони, країни; чужинець, іноземець.
Ви, бояре [бояри] чужосторонці (Сл. Б. Грінченка);
[Степанида:] Спасибі! От несподіваний гість! Сідай же! Яким це вітром тебе занесло? [Грицько:] Своїм рідним... Хіба ви вже мене до чужосторонців записали? (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)