чуйненький

Чуйний, -а, -е

1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. К. ХП. 16.

2) Бдительный. Будь чуйний. Одкриттє св. Іоанна Богосл. III. 2.

3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. МВ. ІІ. 202. ум. чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.

Значення в інших словниках

1. чуйненький — [чуйнен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
2. чуйненький — ЧУЙНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чу́йний 1, 2. Бачу, й вона увійшла: старесенька, малесенька, ледве од землі видно, а ще чуйненька, говірка (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. чуйненький — чуйне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чуйненький — -а, -е. Пестл. до чуйний 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чуйненький — ЧУЙНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чу́йний 1, 2. Бачу, й вона увійшла: старесенька, малесенька, ледве од землі видно, а ще чуйненька, говірка (Вовчок, І, 1955, 10).  Словник української мови в 11 томах