шепотання

Шепота́ння, -ня

с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.

Значення в інших словниках

1. шепотання — див. шепіт  Словник синонімів Вусика
2. шепотання — ШЕПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. шепотання — шепота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
4. шепотання — -я, с. Дія за знач. шепотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шепотання — ШЕПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Мирний, III, 1954, 32).  Словник української мови в 11 томах