Словник української мови у 20 томах

шепотання

ШЕПОТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шепотання — див. шепіт  Словник синонімів Вусика
  2. шепотання — шепота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  3. шепотання — -я, с. Дія за знач. шепотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шепотання — ШЕПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Мирний, III, 1954, 32).  Словник української мови в 11 томах
  5. шепотання — Шепота́ння, -ня с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.  Словник української мови Грінченка