шкапина

Шкапи́на, -ни

ж.

1) = шкапа.

2) Снятая конская кожа. Чуб. VII. 418; КС. 1893. V. 279; Вас. 157.

Значення в інших словниках

1. шкапина — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. шкапина — ШКАПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що шка́па 1. Серед несказанного ґвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (М.  Словник української мови у 20 томах
3. шкапина — шкапи́на іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
4. шкапина — -и, ж., розм. Те саме, що шкапа 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкапина — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.  Словник синонімів української мови
6. шкапина — ШКАПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що шка́па 1. Серед несказанного гвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах