Значення в інших словниках
-
шкапина —
див. кінь
Словник синонімів Вусика
-
шкапина —
ШКАПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що шка́па 1. Серед несказанного ґвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (М.
Словник української мови у 20 томах
-
шкапина —
шкапи́на іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
шкапина —
КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.
Словник синонімів української мови
-
шкапина —
ШКАПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що шка́па 1. Серед несказанного гвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
шкапина —
Шкапи́на, -ни ж. 1) = шкапа. 2) Снятая конская кожа. Чуб. VII. 418; КС. 1893. V. 279; Вас. 157.
Словник української мови Грінченка