шлюбувати
Шлюбувати, -бую, -єш
гл.
1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110.
2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.
Словник української мови ГрінченкаШлюбувати, -бую, -єш
гл.
1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110.
2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.
Словник української мови Грінченка