шлюбувати —
Шлюбува́ти: — давати клятву [10] — дати обітницю, присягу [XII] — дати слово, обіцянку, присягнути [1] — дати собі слово, обіцянку [X] — обіцяти, клястися [6] — обіцяти, клястися, заприсягати; похідне – одружуватись [8] — присягати [5,7]
Словник з творів Івана Франка
шлюбувати —
Те саме, що вінчати
Словник церковно-обрядової термінології
шлюбувати —
ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська). 2. Вінчатися.
Словник української мови у 20 томах
шлюбувати —
-ую, -уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шлюбувати —
ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Коб., II, 1956, 302).
Словник української мови в 11 томах
шлюбувати —
Шлюбувати, -бую, -єш гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.
Словник української мови Грінченка