Словник церковно-обрядової термінології

шлюбувати

шлюбува́ти

Те саме, що вінчати

Словник церковно-обрядової термінології

Значення в інших словниках

  1. шлюбувати — Шлюбува́ти: — давати клятву [10] — дати обітницю, присягу [XII] — дати слово, обіцянку, присягнути [1] — дати собі слово, обіцянку [X] — обіцяти, клястися [6] — обіцяти, клястися, заприсягати; похідне – одружуватись [8] — присягати [5,7]  Словник з творів Івана Франка
  2. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська). 2. Вінчатися.  Словник української мови у 20 томах
  3. шлюбувати — шлюбува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  4. шлюбувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шлюбувати — ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. шлюбувати — ШЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла.я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Коб., II, 1956, 302).  Словник української мови в 11 томах
  7. шлюбувати — Шлюбувати, -бую, -єш гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.  Словник української мови Грінченка